Штрихи до спортивного життя Обельниці

“В здоровому тілі здоровий дух” – каже приказка. Організоване спортивне життя в селах Галичини розпочалося наприкінці ХІХ ст під прапорами товариства “Сокіл”. У Львові це товариство виникло у 1895 році, а згодом по селах стали виникати його філії, які виконували функції протипожежних команд. Не знаю, чи було таке товариство в Обельниці.

            В 1901 році в Галичині виникло друге спортивне товариство “Січ”. Воно було більш радикальним і більше уваги надавало плеканню у своїх членів національної свідомості. Філія саме цього товариства виникла в Обельниці.

А ось і коротке повідомлення в Львівській газеті "Свобода" про цю подію: "В Обельниці Рогатинського повіту відбулися дня 30 листопада с.р. перші загальні збори товариства "Січ" при поважнім числі людей мимо агітації кількох киринників. На зборах було видно живе заінтересованє сим товариством а також правдиве зрозуміннє його задач, бо зараз вписалося 74 членів. Як се гарно виглядало, коли сивоголові дідусі вписувалися самі в члени і молодших до сего заохочували, є надія, що новозаложене товариство буде дуже гарно розвиватися і може бути взірцем для сусідніх громад, сплячих до тепер сном "блаженних", бо кермо товариства спочиває в руках людей енергічних і правдиво прихильних товариству". -Гість (Свобода, ч.51/1909)

            Кошовий “Січі” Павло Кубарич надіслав поштову листівку до “Сокола-Батька”, якою просив повернути 2,40 корони передплати на газету “Вісті з Запорожа”, яка була органом “Сокола”. Дати на поштівці не було [16, с.6]. На жаль, у документах товариства “Січ” (фонд 847, опис 1, справа 2) не вдалося знайти жодного звіту місцевого товариства “Січ”. Можливо, ці звіти потрапили до Івано-Франківського архіву. 

            Товариство “Січ” плекало український дух серед молоді, організовувало її, дисциплінувало і готувало до майбутніх подій, які настали з початком Першої світової війни. Члени “Соколів” та “Січей” стали добровольцями, з яких були сформовані загони УСС. А частини УСС стали ядром галицької армії (УГА), яка відстоювала українську державу у 1918-1919 роках.

            В 1927 році в селі працювало товариство “Луг”, але в 1929 році його вже не було [17, с.16]. Польська влада знайшла привід для його розв’язання.

            В 1935 році в селі працювало спортивне товариство “Каменярі”, яке перебувало під ідейним впливом радикалів [17, с.29]. 

До Другої світової війни і до нині популярним видом спорту в Обельниці є футбол. Щороку сільська команда виступає у змаганнях на першість району. Найбільшого успіху футболісти Обельниці добились у 1959 і в 1961 роках, коли вибороли кубок району (тоді ще Бурштинського). Капітаном команди був Михайло Павлович Когут. Лише через роки футбольна команда Обельниці двічі виходили у фінал кубка Рогатинського району, але поступилась футболістам с. Світанок (0:1) і Лучинцям (1:2), зайнявши друге місце. У 2001 році зайняли друге місце серед команд групи "Б" в першості району.

Найкращим футболістом Обельниці можна вважати Братуся Романа Степановича, вихованця Косівської школи-інтернату. Він кілька років виступав за Бурштинську команду "Енергетик" і був її капітаном. Крім нього за збірні команди району в різні роки виступали Гудзь Ілля Дмитрович, Димкар Степан Іванович, Довгий Ярослав Степанович і ін. Певних успіхів добивалась в  окремих видах спорту на районних спартакіадах обельницька шкільна молодь.

У 1960-1980 роках біля клубу, а зараз біля школи  є  волейбольний майданчик. Частина молоді уподобала настільний теніс. І все ж розвиток фізичної культури і спорту в селі нині потребує більшої уваги.