З розповіді Дмитра Васильовича Бардашевського (1923-2007).

Два рідні брати Бардашевські в Обельницю були спроваджені з Волині тодішнім паном. Один з Бардашевських був моїм прадідом.  Він служив гайдуком у пана і дістав під забудову місце недалеко від панського двору, де тепер два двори сучасних Бардашевських. Його син (мій дід) – Степан Бардашевський був війтом в Обельниці 16 років  і помер у 1916 році у віці 95 років. Звідси і пішло сільське прізвисько нащадків подвір’я першого Бардашевського  спочатку Гайдукові, а потім і до нині – Старого війта.

Другий з  братів Бардашевських  служив у пана і був дяком. Пан також поселив його недалеко від двору. Хоча з початку появи Бардашевських в селі Обельниця пройшло не менше 180 років, нащадки подвір'я, де поселився другий брат, і до нині зберігають сільське прізвисько Дякові.

За повідомленням львівської газети (Свобода, ч. 28/1909) у 1909 році війтом був Павло Кубарич. Ось зміст цього повідомлення. "Рада громадська в Обельниці ухвалила і завела руське урядованє ще перед двома роками, і вже навіть всі власти стали з громадою переписуватися по руськи. Але тепер прийшов новий війт Павло Кубарич, і сей завертає польське урядованє, а рада громадська щось не має сили, щоби вкоротити війтову самоволю.

Спосіб на нього повинен найтися легкий, бо такі справи, як протизаконне здирство (приміром Ганька Гунчак) і инші нечисті справи, могли би його дуже легко післати на зелену пашу, якби в громаді найшлися люди, що хотіли би справу взяти в свої руки". Сусід. ( Свобода, ч.28/1909).

Відомостей про те, хто був війтом в період Першої світової війни немає. Як вже відзначалося раніше, в Обельниці в час війни згоріло 90 хат. Це не дивно, бо по р. Гнила Липа в цій місцевості і в Першу, і в Другу світові війни, і при появі будьоннівців у 1920 р, проходила лінія фронту.

Першим війтом після Першої світової війни був Святий Яким (помер 1945 р). Наступним війтом став Любінець Ілько. Після нього - Петровський Степан (?-1944), який   пробув до приходу більшовиків у 1939 році.

З приходом більшовиків органом управління в селі стала сільська рада. Її першим головою у 1939-1941 рр був Медвідь Іван. 

В кінці 1940 року Рогатинський повіт розділили на 4 райони: Рогатинський, Більшівцівський, Букачівський і Бурштинський. Село Обельниця адміністративно ввійшло у склад Бурштинського району. У 1961 році відбулось нове скорочення числа районів, і названі райони увійшли в один Галицький. Після реформування району у 1965 році Обельниця адміністративно ввійша у склад Рогатинського району.

В період німецької окупації війтом села став Петровський Яким (1898-+), який після війни проживав у Чехословаччині.

З поверненням більшовиків у 1944 р першим головою сільської ради став Бучій Павло Іванович (1903-1945, загинув у липні). В подальшому головами сільради були:

Кукула Василь Якимович* (1906-+), липень 1945-січень 1946 р.

Братусь Іван Михайлович (1912- + ), січень - лютий 1946 р.

Майка Михайло Федорович* (1904-1984) з березня до листопада 1946 р.

Андреїв Павло Васильович *(1912-1977), до серпня 1950 р.

Бандура Степан Іванович (1918-1995), 1951 р.

Бардашевська Анастасія Олексіївна (1916-1973), (березень 1953-березень 1959).

Ковальчук Степан Іванович (1911-1990), (квітень 1959- листопад 1960).

Максимів Микола Михайлович (1921-2006) (листопад 1960- грудень 1962).

Бардашевська Анастасія Олексіївна (грудень 1962- березень 1963).

      Балич Михайло Омелянович (1933 р.н. ),  (березень 1963- березень 1965).

     Бардашевський Степан Степанович (1940 р.н). З березня до липня 1965 р –голова Обельницької сільради. У липні 1965 р Обельни-

ця і Лучинці були об’єднані в одну Лучинецьку сільраду. Головою до вересня 1968 р був Бардашевський С.С.

Сухарський Степан Степанович ( вереснь1968- січень 1972),  родом з Лучинець.

       Логін (Черевата) Марія Миколаївна (січень 1972- липень 1973),  родом з Лучинець.

        Струк Микола Іванович (липень 1973- вересень 1975), родом з Лучинець.

Носик Степан Михайлович (жовтень 1975- серпень 1977), родом з Лучинець.

Підлужний Володимир Андрійович (1949 р.н.), (вересень 1977- липень 1980), родом з Обельниці.

Логін (Черевата) Марія Миколаївна (серпень 1980- серпень1982), родом з Лучинець.

Бучій Роман Дмитрович (серпень 1982- серпень 1987), родом з Обельниці.

Крижалко Іван Петрович (серпнь 1987- травень 1990), родом з Лучинець.

Савчук Михайло Іванович (травень 1990- липень 1994),  родом з Лучинець.

Бардашевський Степан Степанович, (липень 1994 - лютий 2000р), родом з Обельниці.

Гунчак Іван Степанович (травень 2000- до нині),  родом з Обельниці.

• репресовані (дивись список). 

 

Сільська крамничка  з початку століття розміщувалась у одній із кімнат збудованого перед війною будинку для читальні. Після Першої світової війни в селі власні невеличкі крамнички мали Гунчак Дмитро, Кубарич Євстахій і тютюнову крамничку (трафіку) Бандура Іван. В кінці 1940-х років сільська крамниця розміщувалась в одній з кімнат хати Петровської Парасковії (1901-1998). Після виселення багатьох обельничан її перенесли у будинок Слободзяна Миколи, де вона функціонує до сьогодні. На даний час, крім зазначеної, в селі є ще одна приватна крамниця приватного підприємя з с. Лучинці Кугната Степана Теодоровича у центрі села  у хаті Москви Марії Андріївни.

Окремого поштового відділення у селі не було і немає. Вся кореспонденція проходить через поштове відділення у с. Конюшки. Телефонна мережа включає в себе 10 абонентів. Останнім часом набули поширення мобільні телефони.

Фельдшерсько-акушерський пункт (ФАП) в селі появився у 1948 році. Першим медпрацівником стала учасник війни Малиняк Юлія Михайлівна (1924-2006), родом з Тернопільщини. Вона вийшла заміж за Бардашевського Петра Івановича (1925-2007) і працювала в селі десь до 1953 р. Спеціального приміщення він не мав, а розміщувався за місцем квартирування медпрацівника. З 1950 року ФАП розміщувався у хатах виселених обельничан. В наступні роки фельдшерами працювали: Вітвіцький Михайло, Качала (Кардаш) Зеновія Стахівна (1966-1967 рр), Голінович Ольга, Гівель (на жаль його ім'я невідоме). До 1978 року працювала Бардашевська Ганна. З 1967 року ФАП переселився у дві кімнати будинку новозбудованого клубу.  У 1978-1984 рр ФАП завідувала Братусь Лідія Романівна. З 1984 р і до нині - Кучер Люба Михайлівна.

     Дитячий садок  був відкритий в селі у 1950 році. Він знаходився

постійно у хатах виселених обельничан. Садок проіснував до 1968 року. Утримання садка повністю було на балансі колгоспу.                

З 1984 до 1990 року у одній з кімнат школи розміщувалася невеличка швейна майстерня з пошиття дрібного одягу.